Ти коли-небудь сперечалася / сперечався з сестрою чи батьками про те, “що насправді сталося” в дитинстві, і дивувалася / дивувався, наскільки різними можуть бути версії одного й того ж моменту? Або 100% “памʼятала” / “памʼятав” те, чого насправді ніколи не відбувалось?
Як людина, яка досліджує біологію задоволення, я можу тебе здивувати: ці “глюки” системи – насправді неймовірна суперсила нашого мозку, яка може змінити твоє життя на краще.
Коли пам’ять створює власну реальність
Якось психолог Елізабет Лофтус провела експеримент, який назавжди змінив наше розуміння пам’яті. Вона назвала його “Загублені в торговому центрі”.
Учасникам розповідали вигадану історію про те, як вони загубилися в торговому центрі в дитинстві. Нібито п’ятирічними вони відійшли від батьків, злякалися, плакали, а потім їх знайшов і повернув батькам літній незнайомець.
Після кількох повторень цієї історії сталося щось неймовірне. Близько 25% учасників не просто “згадали” цю подію — вони почали додавати власні деталі! Хтось “пам’ятав” синю сукню, яку мала на собі, хтось — сиве волосся рятівника, хтось — власні сльози та страх. І вони в це вірили навіть тоді, коли родичі підтверджували: ніхто з цих людей не губився в дитинстві.
“Ми не просто згадуємо минуле,” — каже Лофтус, — “ми його щоразу перестворюємо.“
На моєму YouTube-каналі є цілий випуск “Хибні спогади: як мозок нас обманює”, де я детальніше розповідаю про ці феномени.
Але сьогодні хочу поговорити про те, як ця особливість нашого мозку може допомогти нам повністю змінити своє минуле.
Як мозок це робить?
“Я точно пам’ятаю, що було саме так!” — хто з нас не промовляв цю фразу зі 100% впевненістю? Я робила це стільки разів, що й не злічити. Але правда в тому, що наші спогади схожі на документ у текстовому редакторі — щоразу, коли ми відкриваємо його, ми можемо внести непомітно зміни.
Науковці називають цей процес реконсолідацією пам’яті. Кожен раз, коли ми згадуємо щось, наш мозок на короткий час робить ці спогади пластичними. А у гіпокампі та мигдалеподібному тілі відбуваються складні білкові процеси, які дозволяють нейронним зв’язкам, що зберігають спогад, змінюватися.
Уяви, що твій мозок буквально “розпаковує” спогад, дозволяє внести в нього корективи (свідомо чи несвідомо), а потім “запаковує” його знову — вже в оновленому вигляді. Наступного разу, коли ти згадаєш цю подію, ти згадаєш не оригінальний досвід, а останню “відредаговану” версію.
І ось що вражає найбільше: коли ми згадуємо реальну подію або щось, що нам лише здається реальним (тобто вигаданий спогад) — мозок активується абсолютно однаково!
Чому мозок переписує спогади?
Пам’ятаю, як у дитинстві ненавиділа грейпфрути. Одного разу скуштувала гіркий плід і була впевнена, що ВСІ грейпфрути — це жахливо. Я проносила цю “істину” через роки, обходячи цей фрукт десятою дорогою в магазинах. А потім, уже дорослою, на бранчі в друзів мені запропонували рожевий грейпфрут з медом. Він був солодким, ароматним, з легкою кислинкою — просто неймовірним!
Що відбулося? Мій мозок переписав старий спогад, інтегрувавши новий досвід. Тепер, коли я думаю про грейпфрути, я не відчуваю відразу. Мої спогади оновилися.
Переписування спогадів — це потужний адаптивний механізм, який дозволяє нам:
- Захистити психіку від надмірно травматичних спогадів.
- Створити цілісний наратив нашого життя.
- Інтегрувати новий досвід у вже існуючу картину світу.
- Розвивати нашу ідентичність, яка зростає разом з нами.
Це означає, що ми буквально можемо змінити минуле
Ми не жертви своїх спогадів, а їхні автори.
За своє життя я провела чимало років у стані горя. Але з часом я зрозуміла: хоча я не можу змінити те, що сталося, я можу змінити історію, яку розповідаю собі про ці події.
Коли болісний спогад спливає у свідомості, я більше не намагаюся втекти від нього чи придушити його. Я визнаю біль — але потім свідомо переспрямовую фокус на те, якою сильною мене зробив цей досвід, які уроки він мені приніс, як допоміг розвинути стійкість.
Я не заперечую факти. Але поступово емоційне забарвлення цих спогадів змінюється. Замість розпачу з’являється щось нове — гордість за власну стійкість, вдячність за уроки, співчуття до себе минулої.
Болісні спогади не мусять залишатися болісними назавжди.
Кожен раз, коли ми згадуємо подію, ми маємо шанс змінити своє ставлення до неї – переосмислити її значення, побачити нові аспекти або інтегрувати її у свою нову історію.
Реконсолідація широко застосовується в терапії, щоб допомогти людям з ПТСР, фобіями та тривожними розладами. Методи, які спираються на принцип реконсолідації, як EMDR-терапія, дозволяють обережно змінювати емоційний вплив травматичних спогадів, не стираючи саму пам’ять про події.
Бажаєш дізнатись більше?
-
Як стати автором власного життя, а не просто персонажем у чужому сценарії
стаття⌘ PROТи — не те, що з тобою сталося, а історія, яку ти про це розповідаєш. Розкрий секрети наративної психології та переосмисли минуле, створи більш щасливе теперішнє і спроєктуй майбутнє, в якому ти дійсно хочеш жити.
-
Чому наше уявлення про себе через 10 років помилкове? Наукове пояснення та 7 практичних технік.
стаття⌘ PROТвій мозок отримує дозу задоволення, коли ти уявляєш майбутнє, але чому ці прогнози так часто не справджуються? Вся справа в особливій конструкції твоєї “машини часу”. Відкрий 7 технік, які допоможуть тобі не тільки точніше уявляти своє майбутнє, але й отримувати більше задоволення вже сьогодні.