Чи нормально не мати мети, коли всі навколо, здається, її мають? Чи обов’язково ставити собі ціль, щоб почуватися добре? І якщо зараз я просто “пливу за течією” – чи значить це, що щось не так із моїм життям?
У когось це тимчасовий стан: “я зараз не маю мети, вона кудись поділась”. А в когось їх особливо ніколи й не було.
Розберімось, чому інколи ми втрачаємо цілі, інколи взагалі про них не думаємо або навіть свідомо обираємо їх не ставити. І найголовніше – чи справді це робить наше життя менш цінним?