Уяви своє життя як книгу. Ти одночасно її головний герой і автор. Кожен розділ — це період твого життя, кожна сторінка — день, кожне речення — момент. Ми всі створюємо цю книгу щодня, часто навіть не усвідомлюючи цього процесу.
Але саме ця історія, яку ми розповідаємо собі про себе, і формує нашу особистість.
У цій статті:
- Чому ми створюємо історії?
- 2 способи, якими ми розповідаємо історію свого життя
- Як ми вчимося розповідати історії з самого дитинства
- Як стати автором своєї історії? 5 кроків.
- Практичні вправи для роботи з власною історією
- Як отримувати більше задоволення від життя через історії
- Як зберегти позитивний наратив у часи невизначеності
- Твоя історія — і є ти
Чому ми створюємо історії?
Людина — істота, що розповідає історії. Ця проста фраза Джонатана Готтшалла відображає глибинну сутність людського мислення. Ми не просто переживаємо події — ми їх інтерпретуємо, надаємо їм значення і вплітаємо в сюжет свого життя. Це не випадково — наш мозок еволюційно налаштований на наративне мислення.
Через історії ми структуруємо реальність, знаходимо сенс у хаосі випадкових подій і будуємо власну ідентичність.
Дослідження показують, що люди, які усвідомлено конструюють свої життєві наративи, мають вищий рівень психологічного благополуччя. Вони краще адаптуються до змін, легше переживають травматичні події і більш чітко бачать своє майбутнє. Це відбувається не тому, що їхнє життя об’єктивно кращe, а тому, що вони навчилися інтерпретувати події через призму осмисленості.
2 способи, якими ми розповідаємо історію свого життя
Існує багато способів розповісти історію свого життя, але психологи виділяють два основні типи життєвих наративів:
Редемптивні наративи.
Історія зцілення, негатив 👉🏼 позитив
У цих історіях негативні події зрештою призводять до позитивних результатів. Людина здобуває уроки з невдач, перетворює страждання на силу, знаходить сенс у труднощах: “Мій розрив був болісним, але завдяки йому я зрозуміла, чого справді хочу від стосунків“.
Дослідження показують, що люди з редемптивними наративами частіше мають вищий рівень задоволеності життям і психологічного благополуччя. Вони вірять, що навіть найтемніші періоди їхнього життя мають сенс і ведуть до особистісного зростання.
Контамінаційні наративи.
історія занепаду, позитив 👉🏼 негатив
У цих історіях гарний початок обертається на погану кінцівку. Позитивні події “забруднюються” негативними наслідками: “У мене була прекрасна робота, але потім все пішло шкереберть, і зараз я в гіршому становищі, ніж раніше“.
Люди з переважно контамінаційними наративами частіше страждають від депресії, тривоги та інших психологічних проблем. Їм складніше знаходити сенс у своєму досвіді, що може посилювати відчуття безпорадності.
Важливо розуміти, що в житті кожної людини є як редемптивні, так і контамінаційні епізоди. Однак загальний тон вашої життєвої історії суттєво впливає на ваше самовідчуття та здатність долати труднощі.
Бажаєш дізнатись більше? отримай ⌘PRO доступ
Підписуйся та відкривай повний доступ до всіх преміальних матеріалів.
- Отримай повний доступ до всіх статей і гайдів
- Унікальні практики та кейси, яких немає у відкритому доступі
- Використовуй знання для особистого та професійного зростання
Твоя історія — і є ти
Те, яку історію ми розповідаємо собі про себе, формує нашу особистість.
Усвідомлення того, що ми є авторами власних історій, дає нам не лише відчуття свободи, але й відповідальності. Ми можемо обирати, які події включати у свій наратив, яке значення їм надавати і як інтегрувати їх у загальну історію.
Найважливіше — пам’ятати, що твоя історія завжди в процесі написання. Навіть найтемніші розділи можуть отримати нове значення у світлі майбутніх подій. Як зазначають дослідники наративної психології: “Минуле завжди можна переписати” — не змінюючи факти, але змінюючи їх інтерпретацію та місце в загальному сюжеті твого життя.
І нарешті, пам’ятай, що найкращі історії — це не ті, де немає труднощів і болю, а ті, де персонаж проходить через випробування, зростає і знаходить нові глибини в собі. Можливо, важкі розділи твого життя — це не помилки в сюжеті, а саме те, що робить твою історію справді вартою розповіді.
“Ми не просто проживаємо наші життя як серії розрізнених подій чи випадкових епізодів. Ми живемо наші життя як історії — що розгортаються, розвиваються й змінюються — історії, в яких ми є головними персонажами та авторами одночасно.” — Ден МакАдамс
Корисні посилання:
- McAdams, D. P., & McLean, K. C. (2013). Narrative identity. Current Directions in Psychological Science, 22(3), 233-238. https://doi.org/10.1177/0963721413475622 Пояснює, як наші особисті історії формують те, ким ми себе вважаємо, та як ми надаємо сенс власному життю.
- Gottschall, J. (2012). The Storytelling Animal: How Stories Make Us Human. Houghton Mifflin Harcourt. https://www.hmhbooks.com/shop/books/the-storytelling-animal/9780544002340. Розповідає, чому людям природно думати історіями і як ця здатність зробила нас такими, якими ми є.
- Adler, J. M. (2012). Living into the story. Journal of Personality and Social Psychology, 102(2), 367-389. https://doi.org/10.1037/a0025289. Показує, як люди, які бачать себе активними героями своєї історії, а не жертвами обставин, мають краще психічне здоров’я.
- Pasupathi, M., & Hoyt, T. (2009). The development of narrative identity in late adolescence and emergent adulthood. Developmental Psychology, 45(2), 558-574. https://doi.org/10.1037/a0014431. Розповідає, як підлітки вчаться створювати складніші історії про себе і як важливо мати когось, хто слухає ці історії.
- McLean, K. C., & Pratt, M. W. (2006). Life’s little (and big) lessons. Developmental Psychology, 42(4), 714-722. https://doi.org/10.1037/0012-1649.42.4.714 Досліджує, як молоді люди знаходять сенс у важливих моментах свого життя і як це впливає на їхнє розуміння себе.
- Beck, J. (2015, August 10). Life’s Stories. The Atlantic. https://www.theatlantic.com/health/archive/2015/08/life-stories-narrative-psychology-redemption-mental-health/400796/ Як історії, які ми розповідаємо про себе, впливають на наше щастя та психічне здоров’я.
- Manguso, S. (2015). Ongoingness: The End of a Diary. Graywolf Press. https://www.graywolfpress.org/books/ongoingness Особиста історія жінки, яка вела щоденник 25 років, і її думки про складнощі записування та осмислення власного життя.
- Bauer, J. J., McAdams, D. P., & Pals, J. L. (2008). Narrative identity and eudaimonic well-being. Journal of Happiness Studies, 9(1), 81-104. https://doi.org/10.1007/s10902-006-9021-6 Показує, що люди, які розповідають історії про особистісне зростання та позитивні зміни, зазвичай відчувають більше задоволення від життя.
- White, M., & Epston, D. (1990). Narrative Means to Therapeutic Ends. W. W. Norton & Company. https://wwnorton.com/books/Narrative-Means-to-Therapeutic-Ends/ Розповідає, як психотерапевти допомагають людям переписати проблемні історії їхнього життя на більш позитивні та корисні.
- Singer, J. A., & Bluck, S. (2001). New perspectives on autobiographical memory. Review of General Psychology, 5(2), 91-99. https://doi.org/10.1037/1089-2680.5.2.91 Пояснює, як ми осмислюємо власні спогади і пов’язуємо різні події життя в одну історію, що допомагає нам зрозуміти себе.
- Habermas, T., & Bluck, S. (2000). Getting a life: The emergence of the life story in adolescence. Psychological Bulletin, 126(5), 748-769. https://doi.org/10.1037/0033-2909.126.5.748 Розповідає, як підлітки вчаться зв’язно розповідати про своє життя і бачити, як одні події призводять до інших.
- Ryan, R. M., & Deci, E. L. (2001). On happiness and human potentials. Annual Review of Psychology, 52, 141-166. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.52.1.141 Пояснює різницю між простим задоволенням (як від смачної їжі) та глибшим щастям, яке приходить від осмисленого життя та реалізації свого потенціалу.