Ранок. Аромат свіжозвареної кави наповнює кухню. Ти ще тільки робиш перший ковток, а в голові вже прокручується весь день: важлива нарада о десятій (треба не забути роздруківки), швидкий обід (мабуть, той салат з нового кафе), ввечері — спортзал, а потім зустріч з другом у тому затишному барі.
Ти чітко бачиш себе за столом переговорів, відчуваєш смак того салату, передчуваєш приємну втому після тренування і навіть уявляєш, як саме посміхатиметься твій друг, коли ти розкажеш йому про свій тиждень.
Але варто спробувати уявити себе через 5 років… і картинка стає розмитою. Через 10 — ще туманніша. А версія тебе у віці 80 років – це вже майже незнайомець.
Хоча коучі та бізнес-гуру постійно рекомендують “уявити себе через 10 років”, “візуалізувати своє ідеальне майбутнє”, “побачити себе на вершині успіху” — багатьом це дається важко. І це абсолютно нормально. Чому? Бо…
Наше уявне майбутнє — це просто колаж із минулого.
Уявлення майбутнього як джерело задоволення
З еволюційної точки зору уявлення майбутнього — справжня суперсила.
Наші предки, які могли передбачити, що взимку буде холодно і їжі не вистачатиме, мали більше шансів вижити, ніж ті, хто жив лише теперішнім моментом.
Але здатність уявляти майбутнє є також важливим механізмом отримання задоволення. Справа в унікальній біологічній архітектурі нашого мозку. Коли ми уявляємо приємні сценарії майбутнього, в нашому мозку активуються ті самі нейронні контури, що й під час реального переживання задоволення. Дофамінова система спрацьовує ще до настання самої події, генеруючи хвилю позитивних емоцій від простого очікування.
Це еволюційна суперсила нашого мозку: здатність отримувати задоволення не лише від реальних подій, але й від їх антиципації. Передчуття відпустки може бути приємнішим за саму відпустку, очікування зустрічі — яскравішим за саму зустріч. Наш мозок винагороджує нас гормонами задоволення вже на етапі планування та мрійництва.
Більше того, уявлення майбутнього — це свого роду внутрішній тренажер для емоційного інтелекту. Ми можемо програвати різні сценарії, відчувати потенційні емоції, готуватися до викликів. І кожен такий “прогін” — це мікродоза задоволення, яка допомагає нам бути більш адаптивними та резильєнтними.
Наше майбутнє — це монтаж, а не творчість
Наш мозок працює як режисер, який знімає фільм про майбутнє, але має доступ лише до архіву старих кадрів.
Коли ми згадуємо минуле або уявляємо майбутнє — в нашому мозку активуються одні й ті самі ділянки. Гіпокамп і “дефолтна мережа мозку” працюють однаково інтенсивно, чи згадуємо ми вчорашній день, чи мріємо про завтрашній. Найяскравіше це підтверджує історія пацієнта H.M., якому видалили гіпокамп через важку форму епілепсії. Він не тільки втратив здатність запам’ятовувати нові події, але й… перестав уявляти майбутнє. Без спогадів нема з чого будувати завтрашній день.
Уяви собі весілля — не обов’язково своє. Навіть якщо ти ніколи не був(ла) нареченим чи нареченою, ти легко намалюєш у голові білу сукню, нервового нареченого, розчулених батьків, перший танець і весільний торт. Твій мозок просто бере фрагменти з фільмів, фотографій друзів, розповідей знайомих і створює з них правдоподібну сцену.
Але спробуй уявити себе астронавтом на Марсі чи першою людиною, яка зустріне інопланетян — і картинка буде нечіткою, неповною, більше схожою на кадри з фантастичних фільмів, ніж на реалістичну симуляцію. Нам важко уявити те, для чого у нас немає персонального досвіду чи хоча б детальних розповідей інших.
Бажаєш дізнатись більше? отримай ⌘PRO доступ
Підписуйся та відкривай повний доступ до всіх преміальних матеріалів.
- Отримай повний доступ до всіх статей і гайдів
- Унікальні практики та кейси, яких немає у відкритому доступі
- Використовуй знання для особистого та професійного зростання
Корисні посилання:
- Schacter, D. L., Addis, D. R., & Buckner, R. L. (2007). Remembering the past to imagine the future: the prospective brain. Nature Reviews Neuroscience, 8(9), 657-661. Класичне дослідження, що розкриває механізми, як мозок використовує спогади для конструювання уявлень про майбутнє.
- Scoville, W. B., & Milner, B. (1957). Loss of recent memory after bilateral hippocampal lesions. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry, 20(1), 11-21. Унікальне дослідження пацієнта H.M., яке показало критичну роль гіпокампу в здатності людини уявляти майбутнє.
- Suddendorf, T., & Corballis, M. C. (2007). The evolution of foresight: What is mental time travel, and is it unique to humans?. Behavioral and Brain Sciences, 30(3), 299-313. Еволюційне дослідження здатності мозку до “подорожей у часі” та прогнозування майбутнього.
- Schultz, W. (2016). Dopamine reward prediction error coding. Dialogues in Clinical Neuroscience, 18(1), 23-32. Фундаментальна праця про роль дофаміну в механізмах очікування та винагороди.
- Gilbert, D. T., & Wilson, T. D. (2007). Prospection: Experiencing the future. Science, 317(5843), 1351-1354. Ключове дослідження про психологічні механізми уявлення та прогнозування майбутнього.
- Каманемен, Д. “Thinking, Fast and Slow” Глибокий аналіз когнітивних упереджень та механізмів прийняття рішень.
- Іглмен, Д. “Incognito: The Secret Lives of the Brain” Захоплююча розповідь про приховані механізми роботи мозку.