Головна » Напрямки » ,

[№6-25] Як знайти що тобі подобається

Ми не знаємо, чого хочемо, але страшенно обурюємось, коли не отримуємо цього.

Вітаю, мій бовжевільний котику!

Сьогодні ми заглибимось в одну з найважливіших складових формули щастя – як знайти те, що приносить нам справжнє задоволення.

У цій статті:

✨ Загублена радість дорослого життя

Якщо спитати людину “Що вам приносить задоволення?“, більшість відповість: “Яке задоволення? У мене дедлайни, іпотека, діти, батьки…” 🫣

Але ось у чому парадокс дорослого життя: ми все життя проводимо в пошуках щастя, але коли запитуєш, що саме робить нас щасливими — ми не знаємо відповіді.

Ми так глибоко входимо в режим продуктивності, що забуваємо елементарне: якщо ти не знаєш, що тобі подобається — мозок це сприймає так, наче задоволення в принципі в твоєму житті відсутнє. А отже — падає мотивація, сенс, енергія. І саме тут починається вигорання.

🔍 Чому ми не знаємо, що приносить радість?

В цьому листі я хочу поділитися з вами своєю улюбленою та потужною практикою, яка допомагає боротися зі “сліпотою до наявного”. Я називаю її “Компас вдячності” і вона активує префронтальну кору й “заземлює” мозок, знижуючи фонову тривогу. А при регулярному використанні вона буквально перепрограмовує ваш мозок бачити те, що раніше ігнорувалось.

Корені цієї проблеми глибші, ніж ми думаємо:

👉🏼 З дитинства нас вчать слухати, що “треба”, а не що “хочу”. Наш внутрішній компас бажань поступово заміщується зовнішніми очікуваннями.

👉🏼 Багато хто вважає задоволення чимось “фривольним” або неважливим. Ми віддаємо перевагу “корисному” перед “приємним”, не розуміючи, що ці поняття можуть і повинні перетинатися.

👉🏼 Ми не встигаємо зупинитися, щоб запитати себе: а я взагалі жива/ий? Постійна зайнятість стає захисним механізмом від дискомфорту самопізнання.

У нейробіологічному вимірі це виглядає так:

🧠 Мозок на автопілоті. Наша префронтальна кора (відповідальна за усвідомлені рішення) часто поступається місцем лімбічній системі (примітивні реакції). Ми просто “функціонуємо”, не замислюючись.

🧠 Дофаміновий дисбаланс. Швидка винагорода від соцмереж та інших цифрових стимулів знижує чутливість наших дофамінових рецепторів. Проста радість від звичайних речей втрачається.

🧠 Культура “відкладеного щастя”. Ми звикли думати: “Ось коли досягну X, тоді почну жити по-справжньому.” Але як казав Джон Леннон: “Життя — це те, що відбувається, поки ви будуєте інші плани.”

🌱 Задоволення: не опція, а необхідність

Коли ми говоримо про щастя, важливо розуміти: це не просто приємний стан, а біологічна потреба нашого організму. Коли ми регулярно переживаємо моменти радості та задоволення, наш мозок:

💞 Вивільняє окситоцин, який зміцнює соціальні зв’язки.

💥 Стимулює вироблення ендорфінів — природних знеболювальних.

🎨 Активує анандамід, який покращує креативність.

🌈 Підвищує рівень серотоніну, стабілізуючи настрій.

Задоволення — це не розкіш чи щось “необов’язкове”. Це фундаментальний аспект здорового мозку.

🩺 Важливе уточнення

Нещодавно в нашому марафоні “100 днів задоволення” ми говорили про біль, втому, хворобу — про дні, коли здається, що радість принципово неможлива. Невже у такі періоди ми приречені жити без задоволення?

Ні. І причина проста, хоч і парадоксальна: справжнє задоволення — це не не стільки про радість, скільки про повноту людського досвіду.

Ми уявляємо задоволення як постійний стан ейфорії – життя, вільне від болю, страждань і розчарувань. Але реальність набагато складніша.

Як влучно зазначає Готтліб: “Люди кажуть: “Я хочу приглушити біль і залишити радість”. Проте якщо ви приглушуєте один аспект свого емоційного досвіду, ви приглушите все. Є одна кнопка ‘mute’. Тож якщо ви приглушуєте біль, ви приглушуєте і радість.”

Біль — не протилежність задоволення, а частина повноцінного емоційного досвіду. Навіть більше: наше задоволення часто народжується саме через контраст із болем, через його подолання або прийняття і ми про це вже говорили.

Життя, наповнене справжнім задоволенням, включає весь спектр емоцій — і радість, і смуток, і тривогу, і спокій. Відчувати все це — означає бути повністю живим.

🧭 Практичне завдання

Психотерапевт Лорі Готтліб у розмові з Артуром Бруксом вважають, що є один найшвидший та найточніший спосіб зрозуміти свої бажання — заздрість:

“Слідкуйте за своєю заздрістю. Вона вказує на те, чого ви насправді хочете. Коли ви заздрите комусь, чомусь або якомусь досвіду — це підказка, що саме могло б принести вам задоволення.”

Ми часто соромимося почуття заздрості, вважаємо його негативним. Але насправді заздрість — це компас, який вказує на наші справжні бажання.

ІНСТРУКЦІЯ:

🔍 Відслідковуйте моменти заздрості протягом тижня.

✍️ Занотовуйте, що саме викликало цю емоцію. До кого/чого виникла заздрість? Який аспект їхнього життя/досвіду викликав цю реакцію? Яке глибинне бажання це висвітлює?

🎯 Трансформуйте її у план дій. Чи можу я реалізувати подібне бажання у своєму житті? Яка адаптована версія цього досвіду доступна мені зараз? Що перешкоджає мені рухатись до цього?

Часто ми заздримо зовнішнім проявам (красива подорож, успішна кар’єра), але справжнє бажання стосується більш глибинного стану. Заздрість до чиєїсь відпустки може означати вашу потребу у відпочинку або пригодах. Заздрість до кар’єрного успіху може виявитись тугою за визнанням або свободою. Заздрість до чужих стосунків може вказувати на вашу потребу в безпеці чи прийнятті.

Бажаєш дізнатись більше?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *