🎙️ цю статтю можна прослухати
Аудіо версія статті доступна лише членам клубу. Дізнатись більше про клуб.Останнім часом у Бовжевільному Чаті ми обговорювали, як бути в курсі подій, але не зійти з розуму від новин. “Боюся зайти в YouTube, бо через алгоритми одразу з’являється купа новин, і я втрачаю години свого часу.” – Написав один із членів клубу і мене це трохи зачепило, бо наступного ж дня я сама вирішила на кілька хвилин зазирнути в Threads – і вилетіла на чотири години. Чотири. Години. Вийшла звідти з квадратною головою й відчуттям, ніби хтось висмоктав із мене все життя.
До війни багато хто з нас не стежив за новинами. Ми не вникали в політичні процеси, не копали глибоко, не перевіряли інформацію. Хіба що загально “тримали руку на пульсі”. А потім – бах. І тепер ми боїмося навіть на мить випасти з інформаційного поля, щоб не стати “внєпалітікуном”. Щоб не пропустити чогось важливого. Щоб бути готовими.
«Я більше не можу дозволити собі бути неготовою», — пише одна жінка в Threads під обговоренням останніх подій. Вона, як і я колись, до останнього не вірила у можливість війни (бо ж 21 сторіння на дворі!) та намагалась триматися позитиву. А потім усе обрушилося, і тепер страх пропустити щось важливе тримає нас у заручниках цього нескінченного потоку.
Проте постійне занурення в інформаційний потік не додає впевненості – воно веде до безсилля. Ти ніби тонеш у морі фактів, і жоден з них не дає тобі реальної точки опори. З кожним новим заголовком, кожною новою аналітикою про “майбутню катастрофу”, кожною черговою істерикою в коментарях, зневіра стирає межу між реальністю та страхами.
Спочатку ти просто відчуваєш втому від постійних поганих новин, потім здається, що твої зусилля не мають значення, усередині з’являється голос: «Та нащо я взагалі стараюся? Все одно кінець близько — третя світова вже за рогом!». І ось мотивація, яка ще вчора штовхала вперед, просто бере і здувається. Натомість приходить порожнеча. Нічого не хочеться, нічого не радує, бо нічого не змінюється.
1. Обмежуй споживання політичних новин та обговорень
Колись ми могли дозволити собі жити без політики, як це досі робить більша частина мирного світу. Просто існувати в своїй бульбашці де вибори були чимось далеким, а гучні новини зводилися до розмов біля кавомашини, і тихо насолоджуватись мирним життям.
Але тепер політика – це наше повітря. Вона у тому, що ми їмо, у тому, як ми плануємо майбутнє, у тому, куди йдуть наші гроші й кому ми довіряємо. Вона заповнила все. І цей надлишок нас не рятує, а вбиває.
Є багато досліджень про вплив новин і політики на психіку, і всі вони сходяться в одному: чим більше ти цим переймаєшся, тим гірше себе почуваєш. Наприклад, у 2017 році голландські дослідники довели, що кожен додатковий випуск новин на тиждень зменшує загальний рівень добробуту на 6,1%. Бо погані новини – це те, що домінує. Чим більше ми занурюємося в цей потік, тим більше відчуваємо безсилля. Чим менше ми знаємо, тим краще ми спимо.
В Україні ситуація ще жорсткіша. Дослідження показують, що українці відчувають високий рівень тривожності та незадоволеності життям. Зокрема, 75% опитаних незадоволені своїм життям, а 65% відчувають високий рівень тривоги. І справа не тільки в об’єктивних причинах – втратах близьких, економічній нестабільності чи постійному стресі. Справа ще й у тому, що інформаційне середовище підсилює це відчуття. Ми не просто споживаємо новини – ми ними живемо.
Все, що ми споживаємо, формує нашу картину світу. Якщо ти щодня читаєш лише про катастрофи, зради та загрози, мозок не має іншого вибору, окрім як спроектувати майбутнє у вигляді голлівудського армагеддону. А якщо майбутнє здається лише руїнами, то не дивуйся, що втрачаєш сенс будь-яких дій.
ЩО РОБИТИ?
- Використовуй розширення для браузера, які блокують рекомендації (Unhook або Iridium для YouTube, News Feed Eradicator для соцмереж).
- Створи окремий аккаунт YouTube або іншої соцмережі виключно для новин і дивись їх тільки там, а на основному почисть стрічку вручну, натискаючи “Не цікаво”. Це очистить рекомендовану стрічку від негативного контенту і дасть можливість споживати його тільки тоді, коли на це є час та ресурси.
- Виділи конкретний час на перегляд новин, наприклад, 15 хвилин вранці та 15 хвилин увечері – і не відкривай їх у решту дня.
- Заміни стрічку на подкасти від тих коментаторів, хто може подавати їх неупереджено або у форматі, який тебе не тригерить та не вганяє в тривожність.
- Якщо на зустрічі з друзями ти відчуваєш, що розмова знову скочується в “обговорення подій”, спробуй змінити тему.
Це не про ігнорування реальності – це про збереження ресурсу. Не можна бути комусь корисним, якщо твоя психіка виснажена нескінченним потоком інформації. Контролюй, що ти споживаєш, бо саме від цього залежить твій внутрішній стан.
2. Памʼятай про коло контролю
Війна зробила нас залежними від новин. Ми прокидаємося й одразу тягнемося до телефону – перевірити, чи ніч минула спокійно, чи не сталося чогось критичного. Ми відкриваємо соцмережі під час роботи, під час відпочинку, під час будь-якої паузи – бо здається, що якщо ми щось пропустимо, це буде помилкою. Це не просто погана звичка.
Ми всі вже стали жертвами феномену нервового типу мислення. Коли мозок звикає до постійного потоку новин, особливо негативних, він починає шукати їх несвідомо. Кожне оновлення стрічки стає своєрідною «дозою», і відмовитися від цього вже непросто.
Якщо ти не перевіряєш інформацію, здається, що ти втрачаєш контроль. Ми віримо, що знання всього допоможе нам бути готовими, але насправді це просто нескінченний цикл тривожності.
ЩО РОБИТИ?
Уяви, що ти стоїш у колі. Це твій простір, твоя зона контролю. Тут усе, що піддається твоєму впливу: твої рішення, дії, реакції, вибори, слова, взаємодія з близькими, твоя робота, здоров’я. Тут ти діяч, і те, що ти робиш, має прямий результат.
Але за межами цього кола відбувається безліч подій: міжнародні конфлікти, рішення політиків, економічні кризи, заяви лідерів, чужі думки та вчинки. У цьому зовнішньому просторі ти можеш бути лише спостерігачем. Ти можеш аналізувати, розуміти, робити висновки, але не можеш змінити перебіг подій.
Якщо ми правильно розподіляємо увагу, то діємо там, де це має сенс, і спостерігаємо там, де можемо лише спостерігати. Але якщо ми починаємо плутатися й намагатися впливати на те, що виходить за межі нашого контролю, ми відчуваємо безсилля. Ми витрачаємо енергію на те, що від нас не залежить, і поступово втрачаємо здатність змінювати те, що дійсно у наших руках.
Тому важливо навчитися розрізняти: де ти дієш, а де спостерігаєш. І спрямовувати свою силу туди, де вона дійсно працює.
3. Проявляй терпимість
З початку повномасштабки багато українців обірвали зв’язки з тими, хто підтримав вторгнення або не зміг визначитися зі своєю позицією. Дружби, які тривали роками, розпалися за один день. Політичні розбіжності торкнулися і родин. Багато хто припинив спілкування навіть із близькими, бо більше не бачить точки дотику. Війна змінила й підхід до партнерських стосунків. Так в Україні зросла тенденція, коли жінки цілеспрямовано шукають військових або волонтерів, уникаючи тих, хто не бере участі у війні.
Політика перестала бути просто темою для розмов – вона стала своєрідним тестом на “свій-чужий”. Достатньо одного коментаря або питання, і ти все для себе розумієш. Це явище має науковий термін – політична гомофілія, тобто схильність будувати стосунки з людьми, що мають однакові із нами політичні погляди.
Загалом, це природний механізм соціальної взаємодії, але її надмірний прояв може призводити до розколу суспільства і зниження його стійкості перед викликами. І якщо в мирні часи це було і є просто одним із критеріїв відбору, то в Україні це стало фільтром №1.
Розкол суспільства веде до хаосу, а хаос не може перемогти. Нетерпимість веде до агресії, а агресія повільно знищує тебе самого зсередини.
ЩО РОБИТИ?
Не підхоплюй нові образливі слова та вирази, не поширюй їх та не вступай в полеміку в коментарях, навіть якщо тебе щось сильно обурює. Зроби глибокий вдих та не впускай агресію всередину.
4. Якщо не вистачає гарних новин, створюй їх
Останнім часом я часто чую: “Нічого не зміниться“. Волонтери, які з перших днів війни тягнули на собі тонни допомоги, зараз на межі вигорання. Люди, що донатили без зупинки, починають сумніватися, чи справді це щось змінює. Втома накопичується, а поруч надто багато прикладів того, як дія розбивалась о бездіяльність системи чи корупцію.
Проте єдине, що точно дає результат – дія. Навіть якщо це маленька дія. Навіть якщо не одразу видно ефект.
ЩО РОБИТИ?
Якщо не вистачає хороших новин – створюй їх! Замість того, щоб намагатися врятувати весь світ, допоможи одній конкретній людині. Іноді достатньо одного донату, одного повідомлення підтримки, одного теплого слова, щоб змінити чийсь день.
Хороші новини не з’являються нізвідки – їх роблять люди. І ти теж можеш бути джерелом такої новини. Не треба чекати глобальних змін, створюй маленькі, бо маленькі зміни складаються у великі.
5. Уникай джерел, які що підтверджують твої переконання
Знаєш цей приємний момент, коли читаєш статтю чи дивишся відео й думаєш: “Ось, нарешті хтось говорить правду!” А потім ще одна стаття, ще одне відео – і ти вже точно знаєш, що єдині адекватні люди у світі це ті, хто думає, як ти. Решта – обмануті, наївні або, що гірше, вороги.
Це пастка. І потрапити в неї легше, ніж здається. Алгоритми соцмереж підсовують нам той контент, що нам подобається, формуючи навколо нас інформаційний кокон. І ось уже ти не перевіряєш факти, не аналізуєш альтернативні думки – бо навіщо? Все й так зрозуміло.
Але така замкненість робить нас вразливими. Людина, яка споживає лише те, що підтверджує її переконання, поступово втрачає критичне мислення та стає легкою мішенню для маніпуляцій. Бо варто лише запустити фейк, що співпадає з твоїми уявленнями – і ти вже його не ставиш під сумнів.
ЩО РОБИТИ?
Намагайся хоча б раз на тиждень читати щось поза звичним інформаційним середовищем, аналізувати аргументи опонентів без емоцій і ставити собі питання: “Чи дійсно це правда, чи це просто гарно вписується в мою картину світу?“. Пам’ятай: твій розум – твоя відповідальність.
Ти не можеш змінити світ. Але можеш змінити те, як ти його бачиш. Політична та економічна ситуація в країні складна. Але кожен із нас вирішує, чи буде складним і його особисте життя.