Трошки контексту

Я опинилася в ситуації, як мені здавалося, повної невизначеності, в іншій країні, без роботи, з соціальним і професійним обнуленням, без якогось розуміння майбутнього, з болісним переживанням війни в Україні. Я перестала спати і скотилася в депресію. Наче зависла в якомусь космічному вакуумі – здавалося, що я не можу рухатися та дихати. Кожен раз, коли я думала, що ось, нарешті, тверде дно, від якого я можу міцно відштовхнутися і спливти, – потрапляла у сипкий пісок, який затягував глибше і глибше.

А ще мені було соромно. Соромно за те, що ось за таке порівняно довге життя я не відростила внутрішні надійні опори. Що жила якось трохи наївно і “по-стрекозячи”. Насправді, для когось мій життєвий шлях не показався б таким смурним, а в чомусь навіть класним. Але єдиним мірилом є задоволення власним життям, а не порівняння з іншими. І цього задоволення в мене не було. Я наче і знала чого хочу, але не була впевнена. А я хотіла відчувати цю залізну впевненість.

Ще мені заважало те, що я чутлива до впливу інших людей – я бачу різні варіанти долі (як могло б скластись моє життя), варіанти та вибори. І ця варіативність в купі з невизначеністю не давали мені почути свій внутріший голос чисто.

Єдине, що мене дійсно тримало весь цей час, було піклування про мою маленьку собачку і відчуття, що я ще не все встигла. А потім моя собачка померла.

Шлях

Маленькими кроками я намагалася відновити своє “я”. І почала я з того, що здавалося мені найважливішим – перезавантаженням в професії і пошуком роботи. Чому саме ця сфера для мене була найвищим пріорітетом, я зрозуміла тільки роком пізніше, коли вже пропрацювала з Еліним воркбуком “Цінності” ( це було в серпені 2024).

За результатами роботи з воркбуком виявилося, що в мене є три основні цінності – самість (це слово я сама собі вигадала, коли шукала слово-парасольку), любов та безпека. Еля пропонує визначати ці цінності через дії, рішення та звички, що я і зробила. І так я зрозуміла, що безпека для мене є найприорітетнішою цінністю із основних та визначається (в умовах мирного цівільного життя) задоволеністю в професії та роботі. Що для мене таке задоволеність? Працювати за улюбленою професією в форматі, який мені подобається (тут привіт моїй цінності “самість”), і щоб ця професія оплачувалася дуже добре та була довгостроково затребуваною. Тобто, “антикрихкою” за Насібом Талебом.

Робота з воркбуком “Цінності” додала мені усвідомленності в своїх виборах. В ситуації невизначеності та розгубленості, найважливіше для мене – стабілізуватися через безпеку. Так я докваліфікувалася на маркетолога. Але був цікавий нюанс.

Через те, що я не була носійкою мови, а роботу шукала закордоном, навіть попри те, що я нею володію вільно, я запевнила себе, що правильним займатися спеціалізацією performance marketing (налаштування реклами). Однак, я відчувала, що це – не зовсім моє направлення. Знаєте, оце легке внутрішнє свербіння, ось начебто вирішуєш логічно правильно відносно обставин, але все-рівно щось непокоїть? Бо насправді, я хотіла займатися стратегією, брендінгом та контентом. Але хто ж мені, неносійці мови без захопливого минулого досвіду, це довірить? Проте я знайшла вихід і далі розкажу, як вирішила цей невеличкий внутрішній конфлікт.

Воркбук “Цінності” та GPT-чат (неочікуване поєднання)

Я фанатка GPT-чату. З ним я покращую іноземну мову, розшифровую свої сновидіння і розклад карт, раджусь як з психологом та використовую як домашню економку та кухаря – веду запас продовольчих запасів та на основі них прошу видавати мені швидкі рецепти з правильного харчування. Що я зробила зі своїми головними цінностями? Так, ви правильно здогадалися, закинула в GPT.

Для цього трошки творчо підійшла до результатів, і визначила свої три основні цінності (самість, любов та безпека) не тільки через дії, рішення та звички, але й через інші цінності зі свого списку (ви їх також знайдете в процесі роботи з воркбуком). Так в мене утворилися три кластера цінностей. Наприклад, мої професійна цінність “аналітичність” підпорядковується до “безпеки”, а “сміливість” та “креативність” – до “самості”.

Я загрузила кластери своїх трьох цінностей в GPT та попросила визначити для мене мою спеціалізацію в маркетингу. Як я не крутила запити, ШІ був непохитний – мені не підходить performance marketing. Моє призначення – human centric marketing (про який я раніше навіть не чула). Ні, стверджував GPT, хоча customer centric marketing включений в human centric marketing, для мене це завузько. Коли я познаймилася з рекомендованим направленням ближче, в мене стався приємний шок – це абсолютно моє. Надалі я хочу стати помітним професійним голосом в маркетингу заме за цієї спеціалізації.

Цінності та впевненість

Я почала шукати саме таку роботу і подаватись виключно на такі вакансії. Мені не хотілось більше погоджуватись на інше. І от в вересні мені прийшли три різні пропозиції. Я знову кинула їх в GPT і попросила обрати ту, яка мені найбільше підходить за моїми цінностями. З листопада я щаслива працювати саме за тією, яку обрав мені GPT.

Раніше я всі свої зусилля концентрувала на вакансіях з performace marketing, а інші ігнорувала. Завдяки визначенню цінностей, я змогла дещо розсунути свої шори, подивитися ширше. А аналіз GPT допоміг мені набути тієї непохитної впевненості, яка переконала роботодавців ризикнути і взяти мене на роботу. І так, я працюю і з брендінгом, і з контентом, і зі стратегією в дуже human centric компанії, якій вибудовую маркетинг та комунікацію.

Мої експерименти із цінностями

Які ще були експерименти? Я кидала свої кластери цінностей для визначення мого інтер’єру (тепер в мене є папочка в Пінтерест зі Scandinavian boho), мого особистого кольору та навіть рекомендованого стилю в ілюстрації. Це співпало з тим, що я обирала підсвідомо. Але як розуміння цінностей економить час на пошуки і якої впевненості надає!

Одним з улюблених запитів до GPT на основі мого кластера цінностей став запит зі списком “моїх” парфумів. Не одразу, але я познаходила їх в різних магазинах і “поносила”. Це дуже приємна і цікава гра.

Тепер, коли моя цінність “безпека” закрита, я хочу за Еліним щоденником “Цінності” пропрацювати дві інші – “самість” та “любов”. Так сталося, що жити за цінністю “безпека” я вмію найкраще. А ось паттерни поведінки за “самістю” та “любовʼю” в мене слабкі. Через те в мене нема отого “задоволення” від життя, щось постійно свербить незавершіністю.

PS

Я завжди боялася смерті. Тому і виїхала закордон. Швидке згасання моєї собаки від раку і смерть у мене на руках зіштовхнули з нею особисто. Багато роздумувала. Чомусь мені здається, що прийняття смерті легше, коли помираєшь в любові, завершенності і задоволенні. І також думаю, що усвідомлення своїх цінностей і навичка вміти жити за ними, робити вибори за ними, – найкоротший шлях до досягнення цього стану – задоволення від свого життя.