Чому тебе не надихає те, що ти любиш: зовнішня та внутрішня мотивація

Що таке зовнішня мотивація?

Зовнішня мотивація — це коли ми виконуємо завдання, бо знаємо, що отримаємо за нього певну зовнішню винагороду — наприклад, зарплату, підвищення або бонус за виконану роботу. Вона заснована на очікуванні отримати певну вигоду, незалежно від того, наскільки сама діяльність приємна чи цікава.

Люди часто діють під впливом зовнішньої мотивації в різних сферах свого життя — від роботи до навчання та повсякденних задач. Наприклад, класичні приклади зовнішньої мотивації включають:

• Змагання за приз або трофей у спортивних подіях.
• Навчання для отримання високої оцінки чи ласощів, а не з особистого інтересу.
• Виконання роботи для отримання зарплати або стабільної винагороди, навіть якщо робота не приносить задоволення.
• Участь у програмах лояльності для накопичення балів, знижок або інших вигод.
• Виконання рутинних обов’язків на роботі, щоб уникнути негативних наслідків, таких як втрата роботи.
• Використання певної кредитної картки для отримання миль на авіаквитки.

Зовнішню мотивацію також можна порівняти з нав’язливою пристрастю, оскільки обидві вони орієнтовані на зовнішні стимули. Якщо діяти лише заради зовнішніх винагород, це може призвести до втрати задоволення від самої діяльності і навіть до емоційного вигорання.

Існують докази того, що винагороди можуть зменшувати внутрішній інтерес до діяльності. Наприклад, у дослідженні 2008 року діти, яких винагороджували за те, що вони гралися з іграшкою, до якої вже виявляли інтерес, втрачали інтерес до неї після того, як отримували зовнішню винагороду.

Втім, зовнішня мотивація не є шкідливою. Наприклад, зовнішня мотивація може бути особливо корисною, коли людині потрібно виконати завдання, яке вона вважає неприємним.

Що таке внутрішня мотивація?

Внутрішня мотивація – це природне прагнення до дій, яке викликає внутрішнє задоволення і не залежить від зовнішніх винагород або конкретних результатів. Ми просто отримуємо задоволення від самої діяльності або сприймаємо її як можливість досліджувати, навчатися і розвивати свій потенціал. Звичайно, це не означає, що внутрішньо вмотивована поведінка не приносить винагороди. Проте винагородою у цьому випадку є позитивні емоції у людини.

Ключовими компонентами внутрішньої мотивації є автономія, мета та майстерність. Люди відчувають внутрішню мотивацію, коли вони мають свободу дій, усвідомлюють значущість своїх зусиль і отримують задоволення від процесу вдосконалення своїх навичок. І значущу роль тут відіграє знання своїх внутрішніх глибинних цінностей.

Приклади внутрішньої мотивації зустрічаються всюди:

• Ви малюєте картини просто для задоволення, а не для того, щоб продавати свої роботи.
• Ви йдете на прогулянку, щоб насолоджуватися природою, а не для того, щоб спалити калорії.
• Ви одягаєтеся стильно, щоб виразити себе і свій інтерес до моди, а не для того, щоб привернути до себе увагу.
• Ви вивчаєте нову мову або займаєтеся творчою діяльністю заради власного розвитку, а не через зовнішній тиск чи винагороду.

Якщо ви на роботі докладаєте максимум зусиль, не зважаючи на зарплату чи бонуси, а тому, що вам подобається сам процес виконання завдань, — це також внутрішня мотивація. Щоразу, коли ви робите щось “тільки для себе”, ви реагуєте на внутрішню мотивацію. Внутрішня мотивація – це завжди бажання займатися певною справою просто тому, що вона нам подобається.

Порівняймо дві мотивації:

Як зовнішні винагороди впливають на внутрішню мотивацію?

Коли ми переходимо від внутрішньої мотивації (наприклад, дівчина читала Vogue у підлітковому віці, бо любила моду) до зовнішньої (дівчина виросла, стала креативним директором й почала читати Vogue, щоб бути в курсі трендів для своєї роботи), відбувається зміна мислення. Такі приємні години, проведені за переглядом модних журналів у шкільні роки, більше не приносили задоволення. Натомість це стало нудною справою.

Ми часто чуємо від багатьох експертів, що якщо мотивація впала, потрібно себе чимось винагородити. Але цей шлях може привести нас до ще більшої втрати мотивації. Це явище відоме як ефект надмірної компенсації (overjustification effect), і воно добре задокументоване у психологічних дослідженнях.

Експеримент, проведений Леппером, Гріном і Нісбеттом, яскраво демонструє цей ефект. Дослідники винагороджували одну групу дітей за те, що вони грали з іграшками, якими вже цікавилися, а іншу ні. У результаті діти, яких винагороджували, втратили інтерес до гри з цими іграшками, коли більше не отримували винагороди. Натомість ті діти, які не отримували нагород, продовжували насолоджуватися грою.

У навчанні зовнішня та внутрішня мотивації теж відіграють ключову роль. Експерти стверджують, що традиційний акцент в освіті на зовнішніх винагородах (таких як оцінки, табелі успішності та золоті медалі) підриває будь-яку внутрішню мотивацію, яку можуть мати учні. Інші припускають, що зовнішні мотиватори навпаки допомагають учням відчувати себе більш компетентними в класі, що, своєю чергою, посилює їхню внутрішню мотивацію.

Винагороди не ставлять під загрозу внутрішню мотивацію, коли вони використовуються для того, щоб показати, що людина добре впоралася з роботою. У таких випадках зовнішні винагороди можуть допомогти людям відчути гордість і компетентність, що підвищує задоволення від виконання завдання. При правильному використанні такі винагороди можуть сприяти підвищенню мотивації, креативності та продуктивності.